На лоні ентузіазму молоді Радивилівщини, зародилися щорічні туристично-пригодницькі перегони RadikRace що проходили на території с.Дружба – і вже по проведені наступних змагань розуміємо , котрі ще минулого року приймали команди з Тернополя, Кременця, Києва, Почаєва, а також радивилівських активістів команду Ш.Т.У.Г. і любительські команди Радивилівщини. Результат змагань видався відмінним, адже завдяки чудовій організації змагання проходили у цікавій і  атмосфері спортивної конкуренції. Всі без виключень команди успішно пройшли нелегку 18 кілометрову дистанцію з перешкодами і туристичними етапами, за що були нагороджені цінними подарунками.

    Давно відгроміли битви Великої Вітчизняної війни, переплавлені на метал танки та гармати, проте пам’ять про ці події, які відбувалися і на території нашого району, не згасає. 66 років тому на підступах до Бродів, де було сконцентровано величезну кількість німецько-фашистських військ та техніки, вели кровопролитні бої наступаючі частини Червоної Армії. Бої йшли з 19 березня до 11 липня 1944 року. У боях за Радивилів, Броди з обох сторін брала участь велика кількість боронетехніки, танків.

    33-річний Володимир ГОНЧАР із села Пляшева Радивилівського району вдома склав надлегкого одномісного літака. Його довжина 4,5 метра, а розмах крил — понад 6 метрів. Володимир Гончар працює вчителем фізики в місцевій загальноосвітній школі. Про його незвичне захоплення знає все село. Діти з повагою ставляться до педагога. Вони часто приходять в майстерню, охоче йому допомагають.

    Йорда́на (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа.
    Останнє з зимових свят, які називають Святками. Цього дня православні всього світу запасаються святою водою. Напередодні, у водохресний святий вечір, священнослужителі у храмах освячують воду. А господар дому з усією сім'єю надпиває кілька ковтків із принесеної посудини, а потім бере з-за ікони священну вербу й кропить святою водою увесь дім, прибудови та все майно, щоб уберегтися від біди, напасті та від злого ока.

    Журналісти з різних засобів масової інформації опитали п'ятеро кращих фахівців в області громадського харчування з метою з'ясувати, споживання яких продуктів може нанести серйозну шкоду  здоров'ю наших громадян. Особливо відмічалися  компоненти які так чи інакше стають однією з причин найпоширеніших масових захворювань українців - цукрового діабету, серцево-судинних, онкологічних, шлунково-кишкових хвороб.

    Як експерти були вибрані: Олександр Мартинчук - дієтолог, гастроентеролог Українського НДІ харчування; Борис Ськачко - дієтолог, заввідділенням реабілітації медцентру «Юстас»; Валентина Кульчицка - провідний співробітник Інституту екогігієни і токсикології; Іван Козярін - завкафедрою гігієни харчування Національної медакадемії, професор; Світлана Фус - дієтолог, гастроентеролог НПЦ «Віріа». Лікарям запропонували присвоїти продуктам за шкідливість певне місце. За перше давалося 5 балів, за друге - 4, за третє - 3, за четверте - 2 бали, за п'яте - 1 бал повідомляє Mignews.com.ua.

       У 1939 році після «визвольного походу» Червоної армії, проведеного відповідно до таємного пакту Молотова – Рібентропа, наш край увійшов до складу Української РСР. Цьому передували На­родні Збори Західної Ук­раїни, які відбулися у Льво­ві 26 – 28 жовтня. Серед депутатів цих збо­рів були й пред­­ставники Радивилівщи­ни – Феодо­сій Додь, Ганна Ток­ми­на, Іван Іва­сюк, Павло Хей­ло, Ваврін Савчук та ін­ші. Вони ра­зом з іншими прийняли дек­­­­ларації про вста­нов­лення радян­ської влади на Західній Україні і прий­няття її до складу СРСР з включенням до УРСР, про конфіскацію поміщицьких земель і передачу їх без викупу в користування селянам, про наці­она­лі­зацію банків і великої про­мисловості.

     У профліцеї за участю роботодавців проведено "Ярмарок кар'єри" для молодих безробітних,  учнів цього закладу та загальноосвітніх шкіл.  Мета цього заходу – поінформувати молодь про шляхи побудови професійної кар'єри.

     Презентацію профліцею провів в.о. його директора В.Жолнович. Начальник від­ділу активної підтримки без­робітних районного центру зайнятості М.Браславець докладно поінформувала про стан та потреби ринку праці району, стандартні вимоги до працівника, про те, як зро­бити успішною професійну кар'єру. Про  це також вели мову викладачі спецдисцип­лін профліцею: кондитер­ського виробництва – Л.Ко­шельник та кравецької спра­ви – О.Костюк, колишня випускниця закладу І.Чуліпа.

Чимало населених пунк­тів нашого району ведуть літочислення із середини XVI століття: наприклад, перша письмова згадка про Радивилів датується 1564 роком, про Козин – 1538, про Хотин – 1670. В актах Луцького замку за 1545 рік є записи про Теслугів і Сестрятин, Дранчу і Коритне, Пустоіванне і Жабокрики.

Причому якщо про одні населені пункти говориться принагідно, то інші раз у раз згадуються і в пізніші роки, а це допомагає за чис­то побутовими, здебільшого незначними деталями поба­чити характер тодішніх сус­пільних відносин, зрозуміти, як жили на цих землях у далекі часи.

    Кращі й гірші часи переживала газета "Прапор перемоги", однак збереглася як видання, необхідне людям, а отже – й підтримуване передплатниками.

    Організовувати випуск газети в перед­воєнний Червоноармійськ був направлений В’ячеслав Георгійович Білоусов, та не су­дилося йому благословити в світ перший но­мер: невдовзі загинув, їдучи на мотоциклі, поблизу села Башарівки.

Редактором призначили Григорія Гри­горовича Попова. Крім прізвища, знайденого в документах, нам про нього нічого не ві­домо. За переказами, загинув на фронті. До війни вийшло всього вісім чи дев’ять номерів газети

«У 1915 році 11-и повітам Волині вищою владою було наказано в зв’язку з війною негайно визвезти поза межі Волині все найважливіше майно і дзвони…», – читаємо в довідці, підготовленій у 1919 р. комісією з питань повернення церковно-археологічних цінностей в Україну, створеною при Міністерстві сповідань Української держави. Евакуації підлягали і дзвони з церкви села Хотина (нині Радивилівського району). Отець Дмитро Лозов’юк, відправляючи їх на залізницю, власноручно понадписував кожен усередині чорною фарбою.