Не так давно всі поети світу мали можливість відсвят­кувати своє, так би мовити, професійне свято. Серед них і радивилівський ми­тець Євген Гудима, який ще й народився саме у цей день. Цього року йому сповнився 71-й рік. Ми запросили Євгена Петровича пого­ворити про нього і, звичайно ж, послуха­ти його цікаву, само­бутню поезію.

З біографії:

Євген Пет­рович  Гудима (21 березня 1941 року, с. Крупець, Радивилівського району, Рів­ненської області)  –  педагог, поет, громадський діяч. За­кінчив Львівський держав­ний університет, економіст-географ, вчитель. З 1962 року працював літератур­ним редактором обласної газети в місті Суми. У 1963  – 1971 роках – вчитель, за­ступник директора школи-інтернату в селищі Володимирець на Рівненщині. У 1971 – 1992 роках – заві­дуючий районним відділом освіти в місті Радивилів (тоді Червоноармійськ). З 1992 року – вчитель Радивилівськоі школи № 2, вчитель-методист.

     У рамках тижня англійської мови, організованого викладачем Н.В.Мелих, у Радивилівському професійному ліцеї з нагоди дня закоханих відбулися свого роду змагання учнів у галантності, талановитості, знанні іноземної мови. У конкурсах брали участь три пари: Катерина Герус і Павло Гуменюк, Наталя Нитка і Володимир Ревко, Любов Креселюк і Андрій Карпа - усі вони здобувають робітничі професії. Присутні в залі з інтересом спостерігали за різноплавновим дійством, пожвавили його й самодіяльні артисти цього навчального закладу. За оцінками журі перемогли Катерина Герус і Павло Гуменюк (на  фото - див. далі ). Усі учасники конкурсу отримали призи.

     У Бродах відбулася презентація книги «Генерал Мирон Тарнавський (1869 – 1938)», присвяченої видатному військовому діячеві і борцеві за незалежність України, головнокомандуючому Української Галицької Армії. До гарно випущеної книги на 320 сторінок (у твердих палітурках) увійшли наукові статті істориків і дослідження краєзнавців. Уміщена тут і стаття радивилівського краєзнавця Володимира Ящука «Вогневий хрест під Радивиловом».

     Про значення постаті Мирона Тарнавського в українській історії говорили голова Бродівської райдержадміністрації В.Стронський, заступник голови Бродівської районної ради Р.Шишка, депутат Львівської обласної ради І.Криськів, історик Д.Чобіт, краєзнавець В.Ящук та інші, хто були причетними до виготовлення, упорядкування та видання збірника матеріалів (упорядник Василь Стрільчук, директор Бродівського краєзнавчого музею). Видання побачило світ завдяки тому, що місцева влада виділила відповідні кошти. Книги надійдуть у бібліотеки, музеї, їх зможуть придбати шанувальники нашого героїчного минулого.

Чи не сам Микола Гоголь, весело блиснувши очима, сказав, що «на Русі є такі прізвища, що тільки плюнеш та перехрестишся, коли почуєш»?

Численні «запорізькі» Вирвихвости разом з вуличними Нетудихатами й кривозубими бабами Хіврями належать до перлів вітчизняної антропонімії, яка насичена настільки колоритними власними іменами, що нам іноді навіть буває важко повірити в існування цілої родини Рябозадів або Дурноляпів. За визначенням, прізвище позбавлене будь-якої емоційності і має сприйматися нейтрально, однак коли ми чуємо про пана Теліпайла або пані Обіжисвіт, то, незважаючи на примхи ділового етикету, тихенько посмі­хаємося у вус. Веселі дарунки січового козацт-ва, як і іскристий гумор вуличного прізвиська, все ще серед нас.
Спробуймо уявити: перед шеренгами проходить козачий загін, до складу якого входять: Бекало, За­плюйсвічка, Сич, Непийпиво, Тягнирядно, Підіпригора, Довгий, Мокрий, Мандина, Рачковський, Причепа, Крук, Хмара, Сова, Коротун, Коткудак... Ці чудові асоціативні прізвища (деякі з них можна зустріти і в Радивилові та районі) мають яскраве емоційне забарвлення, чи не так? Вони налаштовують на певний лад і, мимоволі, притягують увагу слухача, пробуджуючи в його уяві цілий сніп образів.

    Уже вкотре етнографічно-мистецьке свято «Музейне подвір’я запрошує» зібрало кращих майстрів і найталановитіших учасників художніх колективів не лише Радивилівщини, а й Рівненщини, Тернопільщини, Львівщини та Івано-Франківщини.

    Хочу подякувати всім нашим радивилівцям, від наймолодших гуртківців «Ромашка» районного будинку школяра до восьмидесятидворічної виши­вальниці з Лев’ятина Ніни Тимофіївни Корсун, які погодились прикрасити зали нашого історичного музею своїми чудовими роботами. Слід також відзначити колоритні фотороботи Володимира Серафимова. Справжню казку з дерева та полотна подарував відвідувачам свята Валерій Шадрін. І рамку для люстерка, і козинку, і картини – усе з соломки виготовила радивилівська майстриня Орися Лисик. Зачудували усіх вироби з лози Віктора Козлова, а також не звичні для багатьох оздоблення скляних виробів у техніці декупажу Анастасії Пасічник. Газоелекторзварювальник Констянтин Шмаков додав хорошого настрою своїми «гуморними» фігурками тваринок у вигляді підставок під квіти та для декору подвір’я. Цього року в музеї представили свої колекції та краєзнавчі напрацювання Володимир Ящук, Надія Мельник, Анатолій Крук та Володимир Дзьобак

    Мальовниче селище в Бродівському районі приймало традиційний, вже п’ятий етнофестиваль – цього разу “Підкамінь-2011”. І знову там можна було зустріти й багатьох радивилівців, адже, наприклад, із пагорбів нашого села Дружба вже видно підкамінський монастир, польовою дорогою туди значно ближче, від нашого Новоукраїнського через Наквашу кілометрів з десять буде. Мені ця дорога знайома.  Утім, мій сусід приїхав на фестиваль велосипедом через Броди, в один бік від Радивилова – 30 км.

    У лісі впритул до галявини з’явилося чимале наметове містечко, на лузі біля пагорба з величезним каменем, біля середньовічних мурів колишнього Домініканського монастиря, вабили гостей різноманітні атракціони та торгові ятки з виробами гончарів, ковалів, ткачів і вишивальниць, та й просто з різноманітними харчовими то­варами. Виставки, презентації, народні майстер-класи, спор­тивні змагання – і всюди в основному молодіжна публіка.

    Оскільки для вдягнених у вишиванки вхід на фестиваль був безкоштовним,  радувало око розмаїття візерунків на сорочках, блузках, головних уборах, поясах. Панувала особлива, святкова атмосфера. Мені випало робити репортаж з Підкаменя позаторік, коли вряди-годи заряджала злива, тепер же погода сприяла розгортанню дійства з чудовою енергетикою. На одній із сцен виступали фольклорно-етнографічні колективи, на другій під вечір  запропонували цікаву програму фольк-рок-гурти не тільки із Західної України.

    Біля приміщення клубу с.Дружба відбулося «Свято села», яке зібрало чималу кількість жителів цього населеного пункту. Присутніх вітали заступник голови Радивилівської райдержадміністрації Іван Кот, керуючий справами апарату Радивилівської райради Анатолій Тимошейко, голова Дружбівської сільради Леонід Юсюк, аматори художньої самодіяльності та майстри народного мистецтва с.Дружба, сусідніх Башарівської та Підзамчівської сільрад.

      У Пляшевій, де знаходяться знамениті «Козацькі могили», відбулося пошанування пам’яті козаків, які полягли за волю України у Берестецькій битві; і в рамках цього пошанування головними подіями стали спільний поминальний молебень та історична реконструкція подій 360-річної давності.

    У Радивилові і районі пройшов 5 Всеукраїнський фестиваль-конкурс козацької пісні «Встань, козацька славо! Засвіти знамена!». Розпочався він 24 червня у Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви», а завершився 26 червня гала-концертом  на майдані Незалежності в Радивилові. Переможцям конкурсу вручені дипломи і призи. Одне з найвищих визнань здобуло тріо зі станиці Єлизаветинської Краснодарського краю (Росія).

Фоторепортаж дивись тут (натискай)

     У рамках відзначення 360-ї річниці битви під Берестечком цими вихідними біля Козацьких могил у селі Пляшеві на Рівненщині пройдуть різноманітні акції та дійства.

    Про це повідомили  у прес-службі Рівненської обласної державної адміністрації.

Наймасштабніше дійство відбудеться 26 червня. Реконструюватимуть частину битви, участь у якій візьмуть дві сотні людей. Така акція відбуватиметься вперше. У ній будуть задіяні професійні реконструктори з України та Європи.